Земля по бартеру і безхазяйні земельні ділянки – аналіз законодавчих змін

Цивільним кодексом України передбачено право територіальних громад на одержання в судовому порядку у комунальну власність майна, що входить до складу відумерлої спадщини (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття). Однак із застосуванням вказаних норм на практиці виникають численні проблеми. Величезна кількість нерухомого майна, власники якого померли, не залишивши спадкоємців, роками знаходиться «у підвішеному стані», а процес визнання його відумерлою спадщиною здійснюється дуже повільно.

Маєте Телеграм? Два кліки – і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

1,5 млн нічийних гектарів?

Особливо актуальною зазначена проблема є для випадків, коли у складі такого майна є земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Оскільки облік цих земель не ведеться, офіційна статистика їх загальної площі відсутня.

За неофіційними підрахунками, вони складають до 15% площі земельного масиву, в якому розташовані відповідні ділянки, що загалом по Україні сягає близько 1,5 млн гектарів.

З урахуванням того, що переважна більшість вказаних земельних ділянок використовується не окремо, а у складі земельних масивів (полів), відсутність визначеності щодо їхньої правовій долі не дає змоги офіційно оформити права користування ними, в тому числі на умовах оренди.

В результаті, значна кількість площ таких земель або використовується без оформлення будь-яких прав (за корупційними домовленостями з місцевою владою), або взагалі не використовуються і заростає бур’янами. Від цього, насамперед, страждають місцеві бюджети, які позбавлені відповідних податкових надходжень.

З метою оптимізації процедури виявлення нерухомого майна у складі спадщини, що може бути визнана судом відумерлою, а також збільшення матеріальної бази місцевого самоврядування завдяки нерухомому майну, розташованому на території юрисдикції відповідних сільських, селищних, міських рад, яке входить до складу відумерлої спадщини, Президент України підписав Закон «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли» №3006. Згідно з нормами документу, землі відумерлої спадщини та інше нерухоме майно передаються у комунальну власність територіальній громаді за місцем розташування спадщини.

Виключно за місцем розташування!

Як йдеться у пояснювальній записці до Закону №3006, сьогодні правом на отримання у комунальну власність майна відумерлої спадщини наділена територіальна громада не за місцем розташування нерухомого майна, а територіальна громада за місцем відкриття спадщини (здебільшого, це останнє місце проживання померлого).

За таких умов, якщо місце відкриття спадщини не збігається з місцем розташуванням нерухомого майна, орган місцевого самоврядування у переважній більшості випадків взагалі не знає про наявність майна, яке може бути за рішенням суду передане до комунальної власності в порядку визнання спадщини відумерлою.

Тому існує доцільність змінити вказаний законодавчий припис і надати право на отримання у комунальну власність нерухомого майна, що перебуває у складі відумерлої спадщини, територіальній громаді за місцем розташування цього майна.

Таке майно (зокрема, земельні ділянки) в майбутньому має бути використане відповідним органом місцевого самоврядування для цілей розвитку територій.

Автоматизована взаємодія

На сьогодні також відсутній дієвий механізм отримання сільськими, селищними, міськими радами інформації щодо наявності об’єктів, які входять до складу відумерлої спадщини.

Це є абсолютно неприпустимим в умовах, коли більшість інформації про нерухомість та її власників знаходиться в державних інформаційних системах в електронному вигляді, а тому забезпечити автоматизований механізм взаємодії між ними з метою виявлення майна, що входить до складу відумерлої спадщини, є можливим з технічної позиції.

На думку авторів Закону №3006, така взаємодія, по-перше, значно пришвидшила б процес пошуку та виявлення такого майна, а по-друге, звільнила б органи місцевого самоврядування від необхідності самостійно формувати доказову базу при розгляді справи в суді.

Відсутній також механізм оприлюднення інформації про судові справи, порушені за заявами органів місцевого самоврядування про визнання спадщини відумерлою.

На практиці таке повідомлення обмежується інформацією у місцевій пресі, що не дає змоги спадкоємцям, які з поважних причин пропустили строк прийняття спадщини та проживають в іншій місцевості, дізнатися про такі заяви й порушити в суді питання про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на це, доцільно внести зазначену інформацію до Спадкового реєстру та забезпечити її відкритість через офіційний сайт Міністерства юстиції України.

Проблеми з механізмом передачі

Серед іншого, існують також проблеми з управлінням нерухомим майном до набрання чинності рішенням суду про визнання спадщини відумерлою. Особливо це стосується земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Для збереження якісних характеристик та уникнення загрози забур’янення, найбільш доцільним є здійснення господарського обробітку таких ділянок шляхом надання їх в оренду до того моменту, поки право власності буде зареєстровано за територіальною громадою або спадкоємцями.

Однак положення Закону України «Про оренду землі» дають змогу оформити орендні відносини лише власнику земельної ділянки, а не особі, яка управляє спадщиною до визнання її відумерлою.

Існує також питання щодо механізму передачі вказаних земельних ділянок в управління. Чинною нормою ч. 1 ст.

1285 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних або юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус (а в населених пунктах, де немає нотаріуса, відповідний орган місцевого самоврядування), у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. Проте реалізація такого положення пов’язана з додатковими витратами органів місцевого самоврядування на оплату послуг з управління майном. На думку законодавця, виходом з цієї ситуації є надання права управління земельною ділянкою, що входить до складу спадщини (у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту), безпосередньо сільській, селищній, міській раді за місцем розташування такої земельної ділянки.

Вимоги кредиторів задовольнити!

Згідно із Законом №3006, особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання чинності рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов’язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом 1-го місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст. 1481 Земельного кодексу України.

Якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, то воно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця.

Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

  • Особи, які мають право або зобов’язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на безоплатне одержання інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті громадян.
  • Коментарі
  • ЗЕМЛЯ ПО БАРТЕРУ І БЕЗХАЗЯЙНІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ – АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН Сергій Біленко, Член Ради Асоціації «Земельна спілка України»

Прийнятий закон вирішує застарілу проблему використання земельних ділянок, власники яких померли, не залишивши спадкоємців. На практиці частка таких земель на одному полі іноді може складати до 10%.

На період до визнання такої спадщини відумерлою (а він може бути дуже довгим, адже звертатися до суду місцеві ради не поспішають) ці ділянки знаходяться «у підвішеному стані», адже оформити право оренди було неможливо.

Тому використовувалися різні напівлегальні схеми: укладення договорів охорони спадкового майна, договорів управління спадщиною тощо. Кожна з цих схем не була юридично бездоганною і мала безліч ризиків.

Прийнятим законом проблема вирішена – орган місцевого самоврядування зможе передати земельну ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання чинності рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Позитивною нормою закону також є надання права ініціювати в судовому порядку питання визнання спадщини відумерлою не тільки органам місцевого самоврядування, а й кредиторам померлого, а також щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення власникам і користувачам суміжних земельних ділянок. Цією нормою, безперечно, користуватимуться орендарі інших земель масиву (поля), в якому знаходиться земельна ділянка, адже для них це є шляхом до легалізації її використання.

ЗЕМЛЯ ПО БАРТЕРУ І БЕЗХАЗЯЙНІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ – АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН Мовчан Юлія, консультант з правових питань Української аграрної асоціації

Закон №3006 вирішує правову невизначеність з використанням земельної ділянки у проміжок часу, коли власник ділянки помер, строк дії договору оренди закінчився, а спадщина ще не визнана відумерлою.

Цією земельною ділянкою розпоряджатимуться органи місцевого самоврядування, які зможуть передавати ділянку в оренду до моменту її реєстрації новим власником.

Таким чином, на цей період вирішується питання використання землі за цільовим призначенням.

ЗЕМЛЯ ПО БАРТЕРУ І БЕЗХАЗЯЙНІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ – АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН Олег Кулініч, Голова підкомітету з питань земельних відносин Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ВР

Законопроект, яким врегульовується низка проблемних моментів, пов’язаних з відумерлою спадщиною, нарешті став законом. Мені, як одному з його авторів та ініціаторів, дуже приємно, що цей закон нарешті запрацює на практиці.

Впевнений, що це одна з тих ініціатив, які насправді будуть корисними для громад. Закон допоможе легалізувати величезні земельні масиви відумерлої спадщини, що зараз перебувають поза правовим полем (їх обробіток взагалі ніяк не регулюється).

See also:  Неконституційність змін у законі щодо єдиного соціального внеску

Від цього, насамперед, страждають місцеві бюджети, які не отримують плати за землю. Таким чином, зазначені землі або були об’єктом для корупції, або ж взагалі «гуляли».

При цьому облік сільськогосподарських земель відумерлої спадщини не ведеться, а офіційна статистика їх загальної площі відсутня. За приблизними підрахунками, місцеві бюджети втрачають від цього понад 1 млрд грн на рік.

Також важливим положенням проекту є звільнення органів місцевого самоврядування від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання спадщини відумерлою. На нашу думку, це спростить та прискорить процедуру легалізації «нічийних» земель.

ЗЕМЛЯ ПО БАРТЕРУ І БЕЗХАЗЯЙНІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ – АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН Київець Олена, консультант з правових питань Української аграрної асоціації

Важливою новелою закону стало вирішення питання правової долі ділянок, які входять до складу спадщини та розташовані в різних територіальних громадах.

До прийняття змін спадщина була неподільною, а всі землі відходили територіальній громаді за місцем смерті власника.

Тепер ділянка переходитиме громаді за місцем її розташування, що цілком логічно, адже навіщо Києву ділянка, скажімо, в Полтаві?

ЗЕМЛЯ ПО БАРТЕРУ І БЕЗХАЗЯЙНІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ – АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН Олександр Поліводський, юридичний радник Української аграрної конфедерації, партнер ПФ «Софія» 

Закон – важливий і корисний. Він вирішує чимало процедурних питань як для орендарів землі, так і для можливих спадкоємців.

Однак найважливіше, що тепер чітко визначено, хто може розпоряджатися землею після закінчення строку спадщини, а отже, хто має виконувати обов'язки, пов'язані із землею.

Наприклад, якщо це рілля, її потрібно обробляти (до останнього часу такий обов'язок не можна було покласти ні на кого). Окрім того, Україна готується до відкриття ринку землі, тому вирішити питання з відумерлою спадщиною було вкрай важливо.

ЗЕМЛЯ ПО БАРТЕРУ І БЕЗХАЗЯЙНІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ – АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН Роман Граб, експерт із земельних питань УКАБ

Мораторій на відчуження земель та прогалини в цивільному законодавстві призвели до того, що близько 1,8 млн га земельних ділянок с/г призначення, власники яких померли, перебували в законодавчому «вакуумі».

Ці землі перебувають «у тіні», тобто не приносять доходів територіальним громадам, адже за них не сплачуються податки.

Безперечно, ухвалений законопроект є важливим, адже він надасть можливість сільським радам належним чином оформити право комунальної власності на землю, яка наразі перебуває «у тіні».

Законопроектом передбачена спеціальна інформаційна система, що виявлятиме відумерлу спадщину, використовуючи відомості державних реєстрів. Система автоматично повідомлятиме територіальний орган про виявлене майно, яке може бути визнане відумерлою спадщиною.

Документом також врегульовуються орендні відносини щодо земельних ділянок, власники яких померли.

Договір оренди на таку землю продовжує свою дію, поки спадщина не буде прийнята спадкоємцем або органом місцевого самоврядування, який вже вирішить подальшу долю цієї ділянки.

Источник: https://yur-gazeta.com/publications/practice/zemelne-agrarne-pravo/vidumerla-spadshchina-bezhazyaynu-zemlyu-podileno.html

Земля і земельна ділянка – найголовніші реалії людства

Глава II КОНЦЕПЦІЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

§ 8. Земля і земельна ділянка – найголовніші реалії людства

8.1. Просторовий базис – умова існування і об'єкт вивчення людини

Людина, невід'ємно пов'язана з Землею і своїм походженням, і силою тяжіння, навіть в думках спирається на неї, бо всі вони, долаючи безмежжя, отримують свій поштовх від Землі. Урочистість і буденність цього факту завжди змушували людину, звертаючись з проханнями до неба, знаходити потрібне на землі.

Але у всі часи задоволення потреб вимагало серйозного знання, досконалого вивчення тієї частини простору, яка перебувала у користуванні, при цьому збільшення потреб вимагало і адекватного поглиблення знань про землю.

Тому в умовах сьогодення завдання вивчення землі в усіх її багаторівневих аспектах і вимірах, набуло надзвичайної актуальності.

Земля при першому наближенні до неї як до об'єкту вивчення – одне з найзвичайніших понять, добре відоме кожному. Але якщо запитати у пересічного громадянина: “Що таке земля?” – найбільш ймовірною відповіддю у більшості випадків буде жест навколо себе з коротким поясненням: “Оце і є земля”. Така своєрідна реакція людини на те, що становить найголовнішу фізичну реалію світу.

Втім, існують і наукові визначення, які хоч і не в змозі охопити адекватним формулюванням усієї неосяжності того, чим є Земля насправді, за своїм лаконізмом і ємністю цілком заслуговують на визнання. У стиснутому вигляді вони зводяться до найсуттєвішого: Земля – є просторовим базисом, головною умовою існування людини.

А це означає, що земна поверхня і, в першу чергу, її тверда оболонка, утримуючи на собі людину і все те, що вона створила або користується від природи, служить для неї просторовою опорою в усіх її життєвих справах, забезпечуючи сам факт існування людини. Без просторового базису не було б і людини. Відомий вислів видатного вченого К. Є.

Ціолковського про те, що Земля є колискою людства, дуже влучно відбиває її значення для людини.

Земля сприймається людиною багатогранно: з космічної точки зору як планета Сонячної системи; у повсякденному житті як навколишній світ; у практичній галузі діяльності, наприклад, у сільському господарстві як головний засіб виробництва, перетворюючись від реалії глобальних масштабів до розмірів конкретної ділянки, в яку вкладається праця і очікується результат.

Поняття просторового базису часто використовують, говорячи про Землю та її частини, як у глобальному, так і у локальному розумінні, але, водночас, у вжитку широко застосовується паралельна термінологія: фізична поверхня як частина ноосфери (за академіком Вернадським) природне, навколишнє або оточуюче середовище, використовується також специфічне слово-термін “довкілля”.

Земля як планета в цілому, а також окремі її частини, включаючи й фізичну поверхню Землі, вивчається багатьма науками про землю, серед яких: географія, геологія, геодезія та інші, в тому числі й земельний кадастр.

Але земельний кадастр, на відміну від інших наук, які вивчають окремі питання, наприклад, про внутрішній устрій землі (геологія), застосовує сукупний науковий здобуток – усю інформацію, необхідну для вирішення непростих і, водночас, невідкладних питань використання і поліпшення стану земель.

Оскільки така інформація має завжди локальне вихідне джерело, увага земельного кадастру зосереджується на конкретній земельній ділянці.

Земельну ділянку теж називають землею, але на відміну від планети, яку осягнути можна лише розумом, а побачити лише з космосу це набагато більш наближена і доступна реалія.

Саме земельна ділянка є безпосередньою просторовою базою існування людини, яка не у глобальному, а у конкретному просторі розташованого в полі зору майданчика утримує її житло та інші споруди, забезпечує територією для місць прикладання праці та відпочинку, утворює сільськогосподарські площі для виробництва продуктів харчування, а також обслуговує всі інші потреби.

Земельна ділянка є конструктивною основою численних просторових кадастрових утворень, об'єднаних за адміністративними, просторово-якісними, природними, правовими і господарськими ознаками у вигляді окремо визначених структур.

До таких структурних окремостей належать: економічні категорії земель і категорії земель за придатністю; природно-сільськогосподарські зони, провінції, округи, області і райони; земельні угіддя; типи, класи і види земель; адміністративно-територіальні регіони, агровиробничі групи ґрунтів і окремі ґрунтові відмінності; землеволодіння, землекористування і орендовані землі; кадастрові округи, зони, квартали та інші земельно-територіальні утворення.

Усі ці структурні угрупування земель пов'язуються між собою ланцюжками різноманітних зв'язків, утворюючи сукупно конструкцію єдиного земельного фонду країни – найкрупнішу кадастрову структуру в межах державних кордонів, але вихідною клітиною і цієї структури теж є земельна ділянка. Отже, земельний фонд – найцінніше надбання країни, слід розглядати не просто як територію певних розмірів, а перш за все як зінтегровану суму площ конкретних земельних ділянок, кожна з яких, маючи власні можливості, безпосередньо формує потенціал усієї держави.

Утворюючи разом з іншими стратегічний потенціал і забезпечуючи існування людини, земельна ділянка завжди вимагала вивчення і завжди була центральним, головним об'єктом усього кадастрового процесу. Особливо ж уважно досліджують природні, правові, економічні і вартісні характеристики земельної ділянки в наш час, в умовах зростаючого дефіциту земель.

Таким чином, здавна працюючи на людину, земельна ділянка в нових реаліях життя вимагає й нового, досконалішого осмислення; в свою чергу вимога розробки сучасної її концепції, включаючи й конструкцію самого термінологічного поняття земельної ділянки, безумовно, заслуговує на першочергову увагу.

8.2. Принципова основа поняття земельної ділянки

Якщо проаналізувати уявлення про земельну ділянку, знову звертаючись за допомогою до пересічного громадянина, з'ясується, що з наукової точки зору воно є досить примітивним, але цілком влаштовує громадянина, бо він розуміє, про що йде мова, і не сплутає власної ділянки з чужою.

Що стосується фахівця-професіонала, його рівень знань повинен бути набагато вищим, він повинен знати усі суттєві ознаки і характеристики, притаманні об'єкту з яким він працює, аби кваліфіковано вирішувати численні питання непростої і суперечливої практики використання земель.

Це необхідно, з одного боку, для захисту законних прав громадянина від можливих претензій до його власної частини простору, з іншого боку, для захисту довкілля від можливих незаконних дій громадянина.

Переходячи до розгляду поняття земельної ділянки, підкреслимо, що це питання стало особливо актуальним у 1998 році завдяки розробці вітчизняного законодавства про державний земельний кадастр.

Втім, перші варіанти визначень цього поняття ще не отримали задовільного втілення і заслуговують серйозних зауважень. І взагалі, сформульоване визначення будь-якого поняття завжди є лише більш або менш вдалим відбитком того, що, власне, і складає сутність цього поняття.

Тому, з освітянської точки зору навіть найдосконаліше визначення недоцільно наводити одразу у готовому вигляді, набагато корисніше підійти до нього з логічною послідовністю, через найсуттєвіші ознаки.

Що стосується такого місткого поняття, як земельна ділянка, то його вивчення майбутнім фахівцем найкраще розпочати від самого початку, з аналізу сутності цього словосполучення.

Земельна ділянка, або ділянка землі в буквальному розумінні означає, перш за все, певним чином виділену чи зокремлену серед інших або відокремлену від інших частину земної поверхні, яка може розглядатися в натурі саме завдяки факту її зокремлення.

Немає зокремлення – немає і ділянки, існує лише середовище або просторовий базис, мал. 2.1.

Таким чином, факт зокремлення частини простору є основною причиною утворення земельної ділянки, а ознака її зокремленості серед інших частин просторового базису є першою і головною ознакою.

See also:  Учасник може звернутися до суду в інтересах тов лише в разі наявності підстав, прямо передбачених відповідними законодавчими нормами

ЗЕМЛЯ ПО БАРТЕРУ І БЕЗХАЗЯЙНІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ – АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН

Зазначимо далі, що факт виділення земельної ділянки серед інших частин просторового базису, так би мовити, прив'язує її до певного місця у просторі, яке може займати лише одна ця ділянка, але ніяка не інша. Тобто в результаті виділення частини простору автоматично виникає похідна невід'ємна ознака земельної ділянки – стабільність її місця знаходження.

Ця властивість стабільності використовується усіма системами координат для просторової визначеності земельних ділянок.

Застосування системи координат дозволяє охарактеризувати будь-яку частину просторового базису, як і взагалі будь-яку точку земельної ділянки у зручному цифровому вигляді, через параметри прийнятої системи координат.

Такий спосіб визначення положення точки через координати набагато досконалі ший від, наприклад, характеристики її положення відносно інших точок або предметів місцевості, оскільки дозволяє на єдиній математичній основі відбивати і аналізувати реальну картину усієї території просторового базису.

Окрім того, ця ознака незмінності, стабільності просторового місцезнаходження земельної ділянки, яка дозволяє однозначно розпізнавати і знаходити будь-яку одну із них серед інших, також використовується і усіма системами кодування, які забезпечують вихід на потрібний об'єкт за допомогою спеціально розроблених унікальних кодових позначень, що присвоюються кожній земельній ділянці.

Наведені головна і похідна ознаки є визначальними для земельної ділянки, як для виділеного фізичного об'єкту простору.

Отже, ознаку зокремленості земельної ділянки, як частини простору і ознаку стабільності її місцезнаходження у визначених просторових координатах, можливо і необхідно об'єднати в одну об'єднану – ознаку просторової визначеності земельної ділянки і користуватися нею, як першою і основною. Ця ознака, власне, і є принциповою основою поняття земельної ділянки, як фізичної реалії, що знаходиться у визначеній частиш простору.

Источник: http://kadastrua.ru/osnovi-zemelnogo-kadastru-m-o-volodin/702-zemlya-i-zemelna-dilyanka-najgolovnishi-realiji-lyudstva.html

Продаж ділянки: особливості правочинів із землями ОСГ

Земельні ділянки особистого селянського господарства є особливим різновидом земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які водночас становлять велику частку в структурі земель України.

Тому продаж земельної ділянки ОСГ є актуальним питанням для багатьох громадян, оскільки є певні правила вчинення правочинів щодо таких різновидів ділянок.

Законодавче регулювання особистого селянського господарства в Україні регулюється главою 5 Земельного кодексу України, а також Законом України «Про особисті селянські господарства».
Насамперед, варто зазначити, що виходячи з належності земель ОСГ до землі сільськогосподарського призначення, володіння, користування, продаж та розпорядження такими земельними ділянками здійснюється з певними обмеженнями.

  • По-перше, означені земельні ділянки повинні використовуватись виключно за їх цільовим призначенням – для виробництва продукції сільського господарства, тобто це земля для ведення особистого селянського господарства.
  • По-друге, законодавством встановлені вимоги щодо власників вказаних земельних ділянок – вони не можуть бути передані у власність іноземцям, особам без громадянства, юридичним особам-нерезидентам, а також іноземним державам.
  • По-третє, як відомо, в Україні на теперішній момент встановлений мораторій на продаж або відчуження іншим шляхом більшості земель сільськогосподарського призначення. Але, що стосується земель ОСГ, мораторій поширює свою дію лише на ті землі, які виділені в натурі власникам земельних паїв.

Тобто, якщо право власності виникло з інших підстав, наприклад, через безоплатну приватизацію, цивільно-правову угоду купівлі-продажу, міну, тощо, то ці землі не перебувають під дією мораторію, а тому можуть бути відчужені, продані, передані в статутний капітал товариства.

Реєстрація прав на земельні ділянки ОСГ

Умовою набуття та здійснення прав на землю відповідно до законів України є їх державна реєстрація.
Раніше право власності на землю могло засвідчуватися державними актами, цивільно-правовими угодами щодо відчуження ділянки, свідоцтвом про спадщину.

Однак, починаючи від 1 січня 2013 року встановлення право власності на земельну ділянку відбувається за тією самою процедурою, що стосується нерухомого майна, тобто свідоцтвом про право власності, яке державний реєстратор надає із Реєстру прав на нерухоме майно.

Зареєструвати ваше право власності на земельну ділянку сьогодні ви можете наступними двома способами:

  1. Шляхом звернення із заявою до відповідного відділу реєстраційної служби за місцем розташування майна, який на підставі розгляду документів реєструє таке право та надає Витяг із Реєстру.
  2. Шляхом нотаріального посвідчення договорів, за якими відбувається передача прав. Цей спосіб введений в дію від початку 2013 року, коли нотаріусам був наданий доступ до Реєстру прав на нерухоме майно та вони отримали повноваження на здійснення реєстрації таких прав. Процедура реєстрації у Державній реєстраційній службі є дешевшою (сплачується лише держмито і плата за надання Витягу із реєстру), але вимагає затрат часу – розгляд заяв здійснюється в межах 14-ти днів. У нотаріуса ж така реєстрація займає декілька годин, але, відповідно, оплачуються його послуги. Крім того, така реєстрація можлива лише у випадку укладення договору, за яким переходять права власності.

Продаж земельної ділянки, документи необхідні для укладення договорів

Для окремих договорів, за якими здійснюється продаж земельних ділянок, законодавством можуть встановлюватися необхідні документи. Тут надаємо приблизний перелік таких документів:

  1. Договір купівлі-продажу означеної земельної ділянки;
  2. Державний акт про право власності на землю (свідоцтво, витяг);
  3. Витяг із Державного земельного кадастру;
  4. Довідка, видана відповідною сільською радою про те, що ділянка не є паєм;
  5. Дані про грошову оцінку земельної ділянки (з рецензією);
  6. Для фізичних осіб: паспорт громадянина, ідентифікаційний номер (ІНН), свідоцтво про одруження (якщо власник одружений), письмова згода другого з подружжя (із засвідченням нотаріуса);
  7. Для юридичних осіб: виписка, витяг із Реєстру, протокол загальних зборів учасників про рішення щодо правочину (згідно статуту), протокол з даними про обрання на посаду директора, паспорт, ідентифікаційний код директора;
  8. Заява від особи, що отримує право власності, про державну реєстрацію свого права;
  9. Квитанція про сплату держмита;
  10. Документ про сплату послуг надання витягу із Реєстру.

Документи, необхідні для реєстрації прав на земельну ділянку в Державній реєстраційній службі

Кількість та найменування документів, які потрібні для реєстрації, залежить від виду правочину з такою ділянкою, особливостей суб’єктів прав і самої ділянки. До основних документів, які вам знадобляться в цьому випадку, відносяться:

  1. Заява, оформлена згідно встановленої форми;
  2. Документ, яким підтверджується виникнення чи передача прав на нерухоме майно (свідоцтво, витяг, державний акт, договір купівлі-продажу тощо);
  3. Витяг із Державного земельного кадастру;
  4. Дані про грошову оцінку земельної ділянки (з рецензією);
  5. Копія паспорта громадянина або іншого документа, який посвідчує особу заявника;
  6. Квитанція про сплату держмита;
  7. Документ про сплату послуг надання витягу із Державного реєстру.

Допомога у продажу землі сільськогосподарського призначення

Якщо ви плануєте продати земельну ділянку і вам потрібна консультація та допомога досвідчених юристів, звертайтеся у Адвокатське об’єднання «Бачинський та партнери». Наші висококваліфіковані спеціалісти мають великий досвід ведення таких справ.

Ми пропонуємо вам допомогу у написанні та укладенні договору щодо земельної ділянки, підготовці необхідних документів чи реєстрації прав. З нами вам не доведеться чекати розгляду вашої заяви протягом 14 днів. Ми допоможемо уникнути «підводних каменів», які можуть вас очікувати під час оформлення продажу землі ОСГ або іншого нерухомого майна.

Ми також пропонуємо супровід у будь-яких інших операціях з нерухомим майном – під час купівлі чи продажу квартири або будинку, дарування, оформлення нерухомого майна як спадщини тощо.  Юристи нашого об’єднання допоможуть вірно оформити усі документи та мінімізувати ризики, пов’язані з операціями з нерухомістю.

Ми також проконсультуємо щодо місцезнаходження юрособи – чи можна зареєструвати підприємство на квартирі.
Якщо вам потрібні послуги юридичних фірм для складення будь-яких договорів у місті Львів, звертайтеся до нас! Ми завжди готові прийти на допомогу.

Звертайтесь до нас за контактами:
Kyivstar +380(96) 0020100
Vodafone +380(50)4317084
стаціонар +380(32)2473544
E-mail: ua.legalaid@gmail.com

ЗЕМЛЯ ПО БАРТЕРУ І БЕЗХАЗЯЙНІ ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ – АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧИХ ЗМІН

Источник: https://legalaid.ua/ua/article/prodazh-zemelnoji-dilyanky-osoblyvosti-pravochyniv-iz-zemlyamy-osh/

Глава 8 обмеження прав на землю

Страница 1 из 2

§ 1. Поняття та класифікація обмежень прав на землю

Право власності на землю на сучасному етапі розвитку суспільства не є абсолютним. В більшості країн світу воно об­межується в законодавчому порядку в інтересах суспільства. Необхідність обмеження права власності на землю в Україні випливає і з Конституції України (ст.

41), якою передбачено, що використання власності не може завдавати шкоди пра­вам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Ме­жі здійснення права власності на землю визначаються колом покладених законодавством на власників земельних ділянок обов'язків щодо раціонального використання та охорони зе­мель. Важливе значення для визначення меж здійснення прав на землю мають обмеження цих прав.

Обмеженням права на землю слід вважати встановлену відповідно до чинного законодавства заборону або покладен­ня на суб'єктів такого права Додаткового обов'язку щодо вчи­нення дій, пов'язаних з набуттям, використанням та відчу­женням земельних ділянок.

Залежно від способу встановлення, характеру обмеження права на землю, дією в часі тощо обмеження прав на землю поділяються на кілька видів. Згідно зі ст.

110 Земельного ко­дексу України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяжен­ня) в обсязі, передбаченому законом або договором.

Крім то­го, в окремих випадках Земельний кодекс України передба­чає можливість встановлення обмеження прав на землю за рішенням суду. Отже, за способом встановлення обмежен­ня прав на землю поділяються на обмеження, які встановле­ні: 1) законом; 2) договором; 3) судом.

See also:  Закон про еско – нові можливості для україни

Прикладом встановле­ного законом обмеження прав на землю є заборона набуття іноземцями у власність земельних ділянок сільськогосподар­ського призначення (статті 81—82 ЗК).

Що стосується дого­вору, то, наприклад, договором оренди землі може бути вста­новлена заборона на передачу земельної ділянки в суборенду. Нарешті, за позовом власника чи користувача однієї земель­ної ділянки суд може заборонити певну діяльність власника сусідньої земельної ділянки, якою завдається неприпусти­мий вплив (ст. 103 ЗК). Така заборона являтиме собою обме­ження прав на використання земельної ділянки.

Крім способу встановлення, обмеження прав на землю розрізняються за об'єктом обмеження. За цим критерієм обмеження прав на землю поділяються на обмеження щодо певних суб'єктів та обмеження щодо певних земель.

Так, Зе­мельний кодекс України, закріпивши безоплатну приватиза­цію земельних ділянок громадянами України, одночасно за­боронив безоплатну передачу у власність земельних ділянок іноземним громадянам та особам без громадянства.

Однак, частіше дія обмежень прав на землю поширюється не на суб'єктів земельних прав, а на їх об'єкти, тобто на певні види земель, наданих громадянам у власність чи користування. Так, згідно зі ст.

114 ЗК, навколо об'єктів, які є джерелами ви­ділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шу­му, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, елек­тронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, створюють­ся санітарно-захисні зони з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. В зв'язку з цим у ме­жах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та ін­ших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Особливим видом обмеження прав на землю, дія якого «прив'язана» до землі, є обтяження земельної ділянки.

Обтя­ження земельної ділянки являє собою таку різновидність обмеження земельних прав, при якій обмежуються права конкретних власника чи користувача конкретної земельної ділянки.

Одним із випадків встановлення обтяження земель­ної ділянки є використання її в якості об'єкта застави (іпоте­ки), при якій встановлюються обмеження щодо розпорядження земельною ділянкою її власником на період до вико­нання іпотекодавцем свого іпотечного боргового зобов'язан­ня. Обтяження земельної ділянки має місце і в випадках встановлення земельного сервітуту, а також накладення за рішенням суду заборони щодо відчуження земельної ділянки з метою забезпечення позову тощо.

Важливе значення має термін дії встановленого відповід­но до чинного законодавства обмеження прав на землю. За цим критерієм вони класифікуються на постійні та тим­часові. До постійних обмежень прав на землю належать ті з них, термін дії яких не визначений.

Прикладом постійно ді­ючого обмеження прав на землю можна назвати заборону для громадян та юридичних осіб самостійно змінювати ці­льове призначення наданих їм у власність або в користуван­ня земельних ділянок (ст. 20 ЗК). Така зміна може здійснюва­тися лише на підставі рішення відповідного органу влади.

Тимчасовими вважаються ті обмеження прав на землю, тер­мін дії (закінчення) яких чітко визначений законом, догово­ром або судом. Так, до тимчасових обмежень прав на землю належить заборона на відчуження до 1 січня 2005 р. земель­них ділянок сільськогосподарського призначення, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Саме таке обмеження прав власників відповідних земельних ділянок передбачене п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Встановлене відповідно до чинного законодавства обме­ження прав на землю може мати правову форму заборо­ни чи додаткового обов'язку.

Заборона на вчинення дій щодо володіння, користування та розпорядження земельни­ми ділянками — найбільш поширений вид обмежень прав на землю. Забороняючи певні дії щодо землі, законодавець чіт­ко визначає межі дозволеної поведінки суб'єктів, земельних відносин.

Власники земельних ділянок та землекористувачі, володіючи та користуючись ними, не мають права самовіль­но здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок.

Такі дії без отримання спеціального доз­волу на те органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, заборонені (ст. 168 ЗК). Однак, з точки зору нормотворчої техніки, в ряді випадків встановлення певного обмеження прав на землю доцільніше здійснювати не шляхом введення заборони на вчинення пев-

них дій, а шляхом покладення на суб'єкта земельних відно­син певних обов'язків щодо володіння, користування чи роз­порядження земельними ділянками.

Причому, мова йде не про загальні обов'язки, дотримання яких є обов'язковим для всіх власників землі та землекористувачів (статті 90, 96 ЗК). Зазначені обов'язки є елементом правового режиму земель в Україні, а не обмеженнями прав власників землі та землеко­ристувачів.

Обмеженням прав на землі можна вважати лише додаткові обмеження прав власників та користувачів земель­них ділянок, які введені саме з метою обмеження прав на землю певної категорії суб'єктів земельних прав.

Так, обме­женням прав на землю іноземних громадян та іноземних юридичних осіб слід вважати покладення на них обов'язку відчуження протягом року земельних ділянок сільськогоспо­дарського призначення, набутих ними у спадщину шляхом спадкування (статті 81 і 82 ЗК).

Последняя >>

Источник: http://uristinfo.net/agropravo/110-shulga-zemelne-pravo-ukrayini/2828-glava-8-obmezhennja-prav-na-zemlju.html

Порядок відчуження земельних ділянок

Влади хочуть вилучити ваш ділянку для державних потреб? Як захистити інтереси господаря і не залишитися в збитку? Якими правами наділяє закон власника в таких ситуаціях? Держава у виняткових випадках може претендувати на вашу землю, але за умови рівноцінної компенсації. Консультанти ресурсу ознайомлять з умовами і порядком відчуження земель, щоб ви змогли грамотно відстояти свою позицію.

Саме слово примусове відчуження земельної ділянки передбачає ігнорування думки власника на відміну від добровільного, коли господар ділянки самостійно визначає покупця, вартість та інші умови правочину.

ПОРЯДОК ВІДЧУЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК: 7 ЧАСТИХ ЗАПИТАНЬ ДО ЗЕМЕЛЬНОГО ЮРИСТА

1. В яких випадках вилучається ділянка?

Влади застосовують примусове вилучення тільки в спеціально обумовлених законом випадках:

Для виконання міждержавних контрактів.

В цілях забезпечення роботи об'єктів енергетики, оборони, безпеки, транспорту, зв'язку і т. п. Головна умова застосування цього пункту — відсутність інших альтернатив для розміщення перерахованих вище об'єктів.

За клопотанням монополістів, надрокористувачів та інших організацій, список яких затверджений Урядом.

2. Хто приймає рішення про відчуження?

Від того, для яких потреб вилучається ділянка, залежить належність суб'єкта влади, який приймає рішення про викуп землі. Це можуть бути федеральний, республіканський (автономний) органи чи муніципалітет. З ними ж і підписується договір відчуження земельної ділянки, який визначає основні умови компенсації.

При незгоді власника з умовами угоди про відчуження ділянки безпосереднє вилучення здійснює суд.

3. Як проходить процедура відчуження?

Основні етапи примусового вилучення такі:

Державний орган, що потребує земельній ділянці, виносить відповідний акт про його відчуження. Це рішення направляється в Укрреестр, і згодом лягати обтяженням на право власності.

  • Ініціатор публікує прийняте рішення на офіційному ресурсі і в ЗМІ.
  • Влади сповіщають власника про майбутнє вилучення.
  • Проводиться оцінка майна земельної ділянки незалежної оцінної компанії.

Між державним органом і власником землі укладається угода про відчуження. У ньому сторони домовляються про вид та розмір компенсації.

  1. Власникові виплачується компенсація або надається інший ділянку.
  2. Ініціатор проводить державну реєстрацію придбаного права в Укрреестре на підставі укладеної угоди.
  3. Новим власником стає держава або муніципалітет, який потім реалізує заплановане на вилученій ділянці.

4. Має відмінності відчуження частини земельної ділянки?

Державі може знадобитися не цілий ділянку, а лише його частина. Викуп частини земельної ділянки характерний рядом істотних відмінностей:

Проведенням попередніх землевпорядних робіт по виділенню частки земельної ділянки в повноцінний об'єкт прав. Якщо сторони не згодні займатися відповідними заходами, що їх до цього спонукає суд.

Здійсненням реєстрації нового об'єкта, утвореного за рахунок частки земельної ділянки, в Укрреестре.

Всі інші стадії ідентичні етапами вищевикладеного процесу.

5. Що входить у викупну вартість?

  • Викупна ціна ділянки, що вилучається, включає в себе:
  • ринкову вартість землі та розташованої на ній нерухомості;
  • збитки;
  • упущену вигоду.

Сума компенсації визначається не пізніше 60 днів до напряму господареві ділянки проекту угоди. Якщо власник не згоден із запропонованою ціною, він має право провести повторну оцінку та направити свої зауваження ініціатору.

  1. Претендувати на відшкодування можуть не тільки власники, але й інші особи, які володіють землею на законних підставах (орендарі, безоплатні користувачі тощо).
  2. Якщо господар після отримання сповіщення влади затіяв будівництво або здійснив інші поліпшення на ділянці, то понесені ним витрати не входять у відшкодовувану вартість.
  3. Компенсація може за бажанням власника надаватися в натуральному вигляді, тобто у вигляді рівнозначного по вартості та інших характеристик ділянки.

6. Як укладається угода про відчуження?

Якщо ділянка належить кільком власникам, то угода підписується з усіма господарями, які здійснюють відчуження частки державі.

При незгоді з умовами проекту документа, господар має право вносити зауваження. Якщо домовленість між сторонами не досягнута угода не підписана власником протягом 90 днів, влада ініціює подання позову до суду.

Якщо відчуження частини земельної ділянки або всього об'єкта проводиться за клопотанням монополіста або інших аналогічних осіб, то всі переговори щодо вилучення ведуться з ним.

7. Як захистити свої інтереси?

Зіткнувшись з наміром влади вилучити ваш ділянку, переконайтеся в тому, що:

Рішення державного органу є обґрунтованим, тобто підтверджено міжнародним договором, ліцензії на надрокористування, клопотанням монополіста, нормативною документацією тощо

Не минуло 3 роки з дня прийняття рішення. В іншому випадку, дія його припиняється.

Ринкова вартість реальна і включає в себе ціну всіх відчужуваних об'єктів.

Невідповідність стану справ зазначених умов є підставою для оскарження незаконних дій до суду. Грамотний юрист допоможе підготувати потрібні папери, виступить у суді і збереже вашу власність.

Источник: https://juristoff.com/sovety-yuristov/zemelne-pravo/14559-poryadok-vidchuzhennya-zemelnikh-dilyanok

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*